Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2014 року Справа № 908/3289/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.за участю представників:позивача -Мануілова Я.І.,відповідача-не з'явились,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПАТ "Укрнафта" в особі Відділення реалізації нафтопродуктів по Запорізькій областіна постановуДонецького апеляційного господарського суду від 21.01.2014у справі№908/3289/13за позовомПАТ "Укрнафта" в особі Відділення реалізації нафтопродуктів по Запорізькій областідофізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі - ФОП ОСОБА_5)про відшкодування шкодивстановив:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.12.2013 (суддя Алейникова Т.Г.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.01.2014 (судді: Агапов О.Л., Геза Т.Д., Кододова О.В.), відмовлено у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.

ПАТ "Укрнафта" в особі Відділення реалізації нафтопродуктів по Запорізькій області в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.22,1187,1192 ЦК України та ст.ст.4,42,32,34,43 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що ним до суду було надано достатньо належних та допустимих доказів, які підтверджують факт скоєння ДТП на АЗС саме ФОП ОСОБА_5, а саме постанову Михайлівського РВ УМВС України в Запорізькій області про відмову в порушенні кримінальної справи від 17.03.2011, якою в діях відповідача встановлено формальну наявність складу злочину. Разом з тим, заявник стверджує про те, що непроведення органами внутрішніх справ експертизи не залежало від волі позивача і є оцінкою якості роботи правоохоронних органів, що, на думку позивача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника позивача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про відмову у позові, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

17.11.2010р. на АЗС №07/167, що знаходиться за адресою: Запорізька обл., Михайлівський р-н, с.Високе, автомагістраль Москва-Харків-Сімферополь 1109 км, та належить ПАТ "Укрнафта" було пошкоджено два листи обшивки колони АЗС.

ПАТ "Укрнафта" звернулося з заявою до Михайлівського РВ УМВС України в Запорізькій області щодо протиправної поведінки ОСОБА_5, який, за твердженнями позивача, 17.11.2010р. заїхав на АЗС №07/167 для здійснення заправки автомобіля КАМАЗ, д.н. НОМЕР_1, з двома причепами та після заправки, здійснюючи виїзд з АЗС зачепив другим причепом колону навіси, внаслідок чого пошкодив два листи обшивки колони АЗС, після чого, не зупинившись, залишив місце події.

24.12.2010р. Михайлівським РВ ГУМВС України в Запорізькій області було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. Згідно постанови встановлений факт того, що автомобіль КАМАЗ, д.н. НОМЕР_1, який належить позивачу з 04.11.2010р. перебував на капітальному ремонті, а позивач виїхав на ньому лише після 24.12.2010р.

27.01.2011р. Михайлівським РВ ГУМВС України в Запорізькій області було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи та встановлено, що свідків обставини встановити неможливо.

17.03.2011 Михайлівським РВ ГУМВС України в Запорізькій області було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, в якій зазначено, що зі слів відповідача у справі, автомобіль КАМАЗ, який належить ОСОБА_5 знаходився в ремонті на час пригоди.

В той же час, в постанові, зокрема, зазначено, що при огляді автомобіля виявлені пошкодження на причепі і колоні по характеру свого нанесення і висоті співпадають. В ході зіткнення на колоні залишились сліди фарби зеленого кольору, які співпадають з кольором причепа ОСОБА_5

01.04.2011р. з метою проведення робіт з заміни пошкодженої обшивки колони АЗС №07/167 було укладено договір підряду № 11-21П з ТОВ "Спецбудконструкція".

Вартість матеріалів і робіт із заміни обшивки колони АЗС становить 8752,87 грн. Вказана сума коштів була сплачена позивачем 22.06.2011р. та 28.09.2011р., що в сукупності підтверджується довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за серпень 2011 року, платіжними дорученнями №4755 від 22.06.20211 року №1203 від 28.09.2011, актом приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2011 року.

Враховуючи наявність постанови від 17.03.2011, якою відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_5 лише з огляду на малозначність розміру спричиненої відповідачем шкоди, позивач вважає доведеним факт заподіяння майнової шкоди саме ФОП ОСОБА_5

При розгляді справи ОСОБА_5 заперечував сам факт того, що 17.11.2010р. він заїжджав на АЗС, оскільки його автомобіль знаходився в цей час на ремонті.

В матеріалах справи наявна довідка власника СТО "Бурмак-Сервіс" про те, що з 04.11.2010р. по 22.11.2010р. на СТО проводився ремонт коробки передач автомобіля КАМАЗ, що належить відповідачу, та рахунок про сплату робіт.

Як вбачається з положень ст.1166 ЦК України, підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає в себе такі елементи: шкода; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоду; причинний зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності, передбаченої цією статтею.

Позовні вимоги позивача фактично базуються на звернені до Михайлівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області, але постанова співробітника міліції, як і його суб'єктивні висновки щодо візуального огляду пошкоджень, не є тим доказом, який може бути прийнятий судом як належний та допустимий для того щоб посилатися на ті факти, які були встановлені під час слідства та приймати їх до уваги для всебічного та повного вирішення господарської справи по суті.

Враховуючи те, що позивач не звертався із заявою до ДАІ щодо факту ДТП, відсутність протоколу щодо адміністративного порушення з боку відповідача та постанови про притягнення його до відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, відсутність факту проведення експертизи при проведенні слідчих дій, згідно висновків якої був би встановлений факт того, що пошкодження майна позивача здійснено саме причепом, що належить ОСОБА_5, а також те, що позивач не надав доказів, які б спростовували факт знаходження на ремонті належного відповідачу автомобіля на час здійснення ДТП, апеляційний суд погодився з висновком суд першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Колегія погоджується з висновками судів про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Згідно з п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Як достеменно встановлено судами попередніх інстанцій жодною з постанов слідчого Михайлівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області про відмову в порушенні кримінальної справи не встановлено, що ДТП сталася з вини водія ОСОБА_5, а також того, що своїми діями водій порушив Правила дорожнього руху.

Також з матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та позивачем не надано інших належних доказів на підтвердження вини ОСОБА_5 у вчиненні ДТП (вирок суду в кримінальній справі, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, якою водія було б притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, постанова суду про закриття справи про адміністративне правопорушення у зв'язку із закінченням строків притягнення винної особи (ОСОБА_5) до адміністративної відповідальності), у зв'язку з чим, ОСОБА_5 не є в розумінні ч.1 ст.1188 ЦК України винною особою, право вимоги до якої виникло у позивача у заявленому розмірі страхового відшкодування.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином апеляційним судом правомірно не було покладено обов'язок по відшкодуванню шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, на особу, вина якої у завданні такої шкоди не встановлена у передбаченому чинним законодавством порядку.

Адже, рішення господарського суду не може обґрунтовуватися тільки матеріалами слідчих органів, зокрема, постановою про відмову в порушенні кримінальної справи. Преюдиціальне значення для господарського суду можуть мати лише факти, встановлені рішенням суду в цивільній справі, яке набрало законної сили, або ж вироком суду з кримінальної справи по питаннях, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені (ч.ч.3,4 ст.35 ГПК України).

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для виплати позивачу страхового відшкодування, пославшись на відсутність належних та допустимих доказів вини відповідача у скоєнні ДТП.

Натомість наявні заперечення скаржника зводяться передусім до посилань на неналежну оцінку судами доказів по справі (довідка власника СТО від 04.11.2013, рахунок про сплату робіт №123) та до намагань надати перевагу певним доказам (постанова слідчого Михайлівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області про відмову в порушенні кримінальної справи від 17.03.2011, ухвала Михайлівського районного суду Запорізької області від 06.02.2013 по справі №22-Ц/778/1580/13) перед іншими оціненими судом доказами, проте, згідно імперативних приписів ч.2 ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія також не приймає до уваги недоречні твердження позивача про те, що непроведення органами внутрішніх справ експертизи не залежало від волі позивача і є оцінкою якості роботи правоохоронних органів, що, на думку скаржника, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки за змістом ст.33 ГПК України саме позивач повинен довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, заявник не надав як доказів порушення перед слідчими органами питання про необхідність призначення відповідної експертизи, так і доказів оскарження їх дій чи бездіяльності щодо непроведення експертизи.

Таким чином, як правильно було зазначено апеляційним судом, з метою доведеності своїх позовних вимог, в першу чергу, скаржник не був позбавлений права та мав би бути зацікавлений у наданні до суду висновку автотехнічної експертизи, яким би було встановлено факт пошкодження майна позивача саме причепом, що належить ОСОБА_5, та причетності останнього до такого пошкодження. Натомість з матеріалів справи не вбачається заявлення позивачем клопотання про призначення відповідної судової експертизи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.01.2014 у справі №908/3289/13 залишити без змін, а касаційну скаргу ПАТ "Укрнафта" в особі Відділення реалізації нафтопродуктів по Запорізькій області - без задоволення.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун